Природні умови

 Львівська область розташована в західній частині України. ЇЇ територія простягається на 210 км з заходу на схід та на 240 км з півночі на південь. За характером рельєфу вона неоднорідна і в її межах з заходу на схід виділяються такі орографічні області: Карпатські гори, Прикарпатська височина, Подільська височина, Мале Полісся і Волинська височина.

  Карпатські гори в межах Львівської області носять назву Східні Бескиди. Вони складаються з ряду повздовжніх паралельних хребтів з м’якими низькогірними формами рельєфу і простягаються з північного заходу від кордону з Польщею на південний схід  до вододілу р.р. Опору і Мізунки. Довжина їх становить 60 км. Схили Cхідних Бескидів і їх передгір’я порізані річкою Дністер і його притоками – Стрв’яж, Бистриця, Стрий, які утворюють доволі широкі долини. Коефіцієнт річкової мережі досягає 1 і більше.

  Прикарпатська височина на всьому протязі відділена від Східних Бескидів добре вираженим тектонічним уступом, а на сході межує з Подільською височиною. Вона характеризується грядово-горбистим типом рельєфу з загальним нахилом на північний схід – від Карпат до долини р. Дністер. Пересікаючи Прикарпатську височину долини рік значно змінюють свою морфологію, а саме дуже розширюються, утворюючи декілька терас. У Прикарпатті густота  річкової мережі падає, але величина водності рік зростає.

  Подільська височина – це припіднята рівнина, через яку проходять вододіли між ріками басейнів Сяну, Західного Бугу, Прип’яті і Дністра. Подільська височина характеризується сильно розчленованим ерозійним рельєфом. Ріки, які розчленовують Подільську височину на окремі меридіональні масиви, спочатку течуть у неглибоких долинах, а в середній і нижній течіях значно розширюються і заглиблюються.

  Мале Полісся знаходиться в межах обширного пониження рельєфу між Волинською і Подільською височинами , яке витягнуте від м. Рава-Руська на заході до м. Броди на сході. Мале Полісся – це плоскохвиляста рівнина, яка характеризується наявністю акумулятивних та денудаційних форм рельєфу. Дренується притоками Західного Бугу і Прип’яті, долини яких заболочені. Подільська височина і Малополіська рівнина мають доволі густу річкову мережу (0,5-0,6 км/км²).

  На півночі Львівської області заходять відроги Волинської височини, яка відділена від Малого Полісся широтним підняттям рельєфу до 50-75м. Поверхня Волинської височини представлена плоскими, злегка хвилястими межиріччями з пологими схилами. Долина

р. Західний Буг і його притоки, які прорізають Волинську височину, широкі і заторфовані. Волинська височина характеризується низькою густотою річкової мережі (0,2-0,4 км/км²).

  Така різноманітність фізико-географічних ландшафтів і рельєфу області обумовлена  перш за все її геолого-структурною будовою. У геоструктурному відношенні Львівська область становить складно побудований регіон, в основі якого залягають Карпатська геосинкліналь, Передкарпатський прогин, Волино-Подільська плита, Галицько-Волинська впадина.

  Літологічний склад покривних відкладів і  рельєф місцевості відіграють важливу роль у формуванні водного стоку та водного режиму рік. На територіях розвитку водопроникливих відкладів та малого нахилу поверхні (Мале Полісся, Волинська височина і частково Подільська височина) створюються сприятливі умови для інфільтрації атмосферних опадів і формування потужних водоносних горизонтів, які розвантажуються в руслах рік на рівні базису ерозії. Тому річки відзначаються значним і постійним русловим потоком.

  Ґрунтовий покрив Львівської області надзвичайно строкатий, що обумовлено різноманітністю материнських порід, умовами рельєфу, різною глибиною залягання ґрунтових вод та іншими чинниками.

  У структурі ґрунтового покриву Львівської області значні площі займають грунти підзолистого процесу ґрунтоутворення. Вони представлені дерново-підзолистими, підзолисто-дерновими поверхнево-оглеєними відмінами, рідше глеєвими, а також буроземно-підзолистими і бурими гірсько-лісовими оглеєними суглинистими, супісковими і піщаними грунтами. Ці грунти поширені в горах та передгір’ях, на плоских знижених вододілах, високих терасах і передгірських схилах.

  Грунти дернового типу поширені на слабохвилястих розчленованих височинах, понижених рівнинах, нижньотерасових рівнях і представлені дерновим, лучними опідзоленими і не опідзоленими глеєвими і глеюватими відмінами. Це переважно важкі і середні суглинки і супіски. Вони сформувалися на алювіальних і делювіальних суглинках і супісках.

  Болотні грунти поширені на заплавах рік, а також в котловиноподібних пониженнях рельєфу і представлені торфо-болотними, болотними і торф’яними відмінами. Вони сформувалися в умовах постійного перезволоження на слабодренованих формах рельєфу. Рівні ґрунтових вод залягають високо (0,2-0,5м), через те увесь їх профіль має ознаки оглеєння. Болотні грунти найпоширеніші у Придкарпатті і Малому Поліссі, де вони відображені торфовищами низинними.

 Грунтовий покрив Львівської області в різній степені піддатливий до проявів водної ерозії. Найпіддатливішими за рельєфними ознаками до розвитку водної ерозії у виді після дощових ритвин, ярів і балок слід вважати Подільську, Волинську і Прикарпатську височини, а також окремі райони Малого Полісся.

  Вплив грунтово-літологічних умов на водну ерозійну діяльність визначається водопроникливістю грунтів і тому тісно пов’язаний з механічним складом, потужністю, гумусованістю та насиченню основами ґрунтового шару (окультуреність). Безструктурні грунти з ущільненим верхнім горизонтом мають незначну протиерозійну стійкість.

  Серед техногенних чинників, що погіршують протиерозійну стійкість земель є їх господарське використання, недотримання ґрунтозахисних заходів та технології обробітку грунту. Особливо піддатливими до водної ерозії є землі, зайняті просапними культурами. Негативний вплив на водно-ерозійну ситуацію в Карпатах, Прикарпатті  і Поділлі має нерегульоване вирубування лісів, внаслідок чого почастішали паводки, які інколи(2008р) мають катастрофічний характер. Продукти водної ерозії замулюють річки, струмки, забруднюють воду.

  Рослинний покрив виступає як розподільчий чинник атмосферних опадів та поверхневий і підземний стоки. Рослинний покрив Львівської області сформувався як результат впливу природних умов і господарської діяльності людини. Природна рослинність збереглася у виді лісової, лугової та болотної.

  Лісова рослинність є досить поширена. Площа лісового фонду займає 692,0 тис.га, або 31,6% території області, при середній по Україні 14,5%. Найбільші площі ліси займають в Карпатах, Прикарпатті. Найчастіше тут зустрічаються смерекові, ялицеві та в нижньому поясі гір – букові ліси. В Прикарпатті досить поширеними є також грабові ліси.

  Букові ліси зосереджені переважно на Подільській височині, а саме горбогір'ях Розточчя. Соснові і вільхові ліси займають значні площі переважно в межах Малого Полісся.

  Лісовий покрив та лісова підстилка акумулює значну кількість води атмосферних опадів, протидії розвитку поверхневого стоку та водної ерозії. В лісових масивах при зливовому характері атмосферних опадів спершу водою намочується листя. Потім поступово черга доходить до гілок і стовбурів лісової підстилки. Лісова підстилка як губка вбирає вологу і поступово передає її підстеляючим грунтам. Лише  при насиченні зони аерації грунтів до повної вологоємності починається формування поверхневого стоку. Але його швидкому стіканню по схилах перешкоджає молодий підлісок та коріння дерев. Таким чином термін добігання стоку до русел рік затягується в часі. На оголених від деревної рослинності схилах вищеописана трансформація поверхневого водного стоку відсутня. Раптово формується тотальний поверхневий стік. Вода швидко переповнює русла рік, починається паводок. З поверхневим водним стоком зноситься родючий  (і без того незначний) шар грунту, оголюються корінні  гірські породи.  Це призводить також до інтенсифікації зсувних явищ та формуванню сельових потоків, які в минулому тут були невідомі. В результаті цих явищ сільськогосподарські угіддя та русла рік замулюється товщею наносів, а вода в ріках забруднюється не тільки продуктами ерозії грунтів, але і побутовими відходами. Вся прибережна рослинність рік після кожного паводку засмічена відходами. Паводок триває 5-8 діб, що є справжньою катастрофою для всього живого. Тому охорона лісів є одним з найважливіших заходів боротьби з повенями в горах і на навколишній території.

Лучна рослинність збереглася в долинах рік і в Карпатах у межах лісового поясу та вище нього(полонини). Часом ці луки перемежовуються з чагарниками.

   Болотна рослинність поширена переважно в долинах рік Малого Полісся і Прикарпаття, а також у водоймах (ставки, канали, ріки). На всіх інших придатних для сільськогосподарського використання територіях землі використовуються під сільськогосподарські угіддя, загальна площа яких становить 1,298 млн.га, або 59,45% території області. Під ріллею зайнято 787,7 тис.га, пасовищами – 287,5 тис.га, перелогами 0,8 тис.га., багаторічними насадженнями – 22,8 тис. га, сінокосами – 189,2 тис. га.

Із сільськогосподарських угідь, особливо там, де не проводяться ґрунтозахисні заходи та не застосовуються відповідні технології обробітку грунтів, поверхнево-схиловим стоком приноситься в річкові води велика кількість забруднюючих речовин.

  Кліматичні умови (температурний режим та кількість опадів) є одним з найважливіших чинників формування схилового і річкового стоків, розвитку ерозійно-акумулятивних процесів. Клімат Львівської області помірно-континентальний з м’якою зимою і теплим вологим літом. Тут впродовж року переважають атлантичні маси повітря, які служать визначальними кліматичними чинниками. Типові характеристики основних метеорологічних показників показано в таблиці 1.1.

  Середньорічна багатолітня температура повітря - +7,3ºC. Найтеплішим місяцем є липень, деколи – серпень, середня температура повітря якого становить +17 + 19ºC, максимальна –  +36,7 ºC. Найхолоднішим місяцем є січень з середньомісячною температурою -4,0-6,0 ºC. Мінімальні температури повітря досягають – 39,0 ºC. Амплітуда річних коливань становить 21,0-25,0 ºC. Величина річної амплітуди збільшується з заходу на південний схід і схід, що свідчить про посилення континентальності в цьому напрямку. На Подільській височині літо більше тепліше, а зима більше морозніша, як у Прикарпатті. У літні і зимові періоди температура не постійна. Влітку часто бувають похолодання, взимку – відлиги. Найтеплішими є південні райони – Стрийський і Жидачівський, найхолоднішими – гірські (Турківський, Сколівський, Ст.Самбірський).

 

Основні кліматичні показники Львівської області

 

Пункт Температура повітря, ºC Опади, мм Абсолютна вологість повітря, мб
максимум мінімум Сер.річна За холодний
період 
XI-III
За теплий 
період
ІV-X
За рік
Броди +36,4 -34,9 7,5 210 481 691 9,0
Львів +36,0 -34,0 7,5 270 528 798 9,0
Мостиська - -35,0 - 271 525 796 9,4
Перемишляни +35,0 - 6,8 166 498 664 -
Рава-Руська +35,5 -32,4 7,4 190 428 718 9,1
Самбір +35,0 -35,0 7,5 212 545 757 -
Стрий +36,7 -30,0 8,0 199 558 757 9,1
Турка +33,0 -39,0 6,0 277 668 945 8,3

  

  За кількістю атмосферних опадів, що випадають, Львівська область відноситься до найзволоженішої зони нашої країни, хоча часто трапляються   випадки періодичних засух. Найбільша кількість опадів спостерігається в Карпатах і Прикарпатті. Середньорічна кількість опадів закономірно зменшується від 945мм у Турці, до 664мм у Перемишлянах. Максимальна кількість опадів у багатоводні роки становить більше 1000 мм, мінімальна - 470мм. Найбільша їх кількість спостерігається в літні місяці, а найменша  в зимові. Кількість атмосферних опадів за теплий період змінюється від 428мм у Рава-Руській до 668мм у Турці. За холодний період року кількість атмосферних опадів становить 166-277 мм або 25-41% річної суми. Середня кількість опадів за рік по області становить -760мм. Найвологішим місяцем є червень (91-124), найсухішим – лютий (24-40мм). Влітку на території Львівської області спостерігаються зливи з інтенсивністю 0,1-0,3 мм/хв. Вони приводять до значного площинного змиву і розмиву грунтів. Продукти змиву в свою чергу замулюють річки та забруднюють їх води. Кількість днів із сніговим покривом коливається від 105 до 120. Його формування спостерігається в кінці грудня. Але, внаслідок постійних відлиг, він не стійкий. Максимальна висота снігового покриву спостерігається в лютому і досягає 20-30см. Повне зникнення снігового покриву відбувається в середині – кінці березня. Середньорічна абсолютна вологість повітря змінюється від 9,4мб на північному заході (Мостиська) до 8,3мб на південному заході (Турка) і співпадає з  ходом температури повітря. На території області влітку переважають західні та північно-західні вітри, а взимку південно-західні. Вони обумовлені фронтальною діяльністю циклонів і антициклонів, які формуються на просторах Атлантичного океану  та Євразійського материка.

  З кліматом, рельєфом і геологічною будовою тісно зв’язаний розвиток гідрографічної мережі. «Ріки є продуктом клімату», писав відомий кліматолог А.І.Воєйков. За умовами водного живлення ріки Львівської області належать до змішаного типу. У весняний період основним джерелом їхнього живлення є талі снігові води, а з травня до жовтня ріки мають переважно дощове живлення, після чого домінуючу роль починають мати грунтові води. Отже, їхнє живлення відбувається як за рахунок поверхневого, так і підземного стоків.

   Гідрологічний режим рік змінюється впродовж року і залежить від режиму опадів. Річний хід рівнів характеризується весняним підйомом, який обумовлений таненням снігу і дощовими літніми паводками. Літні паводки переважно перевищують весняне водопілля і проходять декількома хвилями. Осінній період характеризується стійкими і низькими рівнями. Зимою, внаслідок відлиг, спостерігається інколи значне підняття води. Коливання рівня води впродовж року і в багаторічному розрізі досить значні -2,5-4,5м. У багатоводні роки їхня висота досягає 5,5-6,0м над меженню. Розподіл стоку на протязі року нерівномірний і залежить від кількості опадів у басейнах річок, режиму температури повітря, антропогенного чинника. Більша частина стоку (40-50%) формується у весняний період (березень-травень), 30-40% припадає на літньо-осінній період і 10-20% річного стоку стікає взимку. Модуль середнього річного стоку становить 7,0 л/с/км², а середні річні витрати води 5-30 м³/сек.  Витрати води на річках підчас водопілля і паводків досягають сотні м³/сек.. Затоплюються значні території в прикарпатській та поліській зонах. Підчас паводку у 2008 році було затоплено 193 населених пункти, а загальна площа затоплення  становила 40,9 тис.га. Якісний стан як поверхневих, так і підземних вод підчас паводків значно погіршується за більшістю показників і не придатний для життєвих потреб.

   

Copyright Львівське облводресурсів, 2016